Міжнародна бібліографія – співробітництво країн у бібліографічній діяльності. Терміном «міжнародна бібліографія» раніше (до стандартизації бібліографічної термінології і заборони застосовувати термін «бібліографія» для позначення продукту бібліографічної діяльності) називали бібліографічний посібник чи їх сукупність, створені спільною працею бібліографів декількох країн, двома чи більше державами чи міжнародними організаціями.

Наразі поняття «бібліографія» і «бібліографічний посібник» розрізняються як галузь діяльності та її продукція.  Отже до М. б. треба зараховувати різноманітні проекти міжнародного співробітництва у галузі бібліографії. Сучасне міжнародне бібліографічне співробітництво почалося з міжнародних бібліографічних конгресів 1878,1888, 1898 рр. У 1895 р. за ініціативою бельгійських вчених П. Отле і А. Лафонтена був створений Міжнародний бібліографічний інститут, перетворений у 1938 р. в Міжнародну федерацію з документаціїї (МФД), яка з 1968 р. отримала назву «Міжнародна федерація з інформації та документації» (МФІД), а у 2002 р. припинила своє існування. Діяльність інституту, яка була спрямована на рішення суто прикладної і конкретної задачі – реалізацію першої міжнародної бібліографічної програми «Універсальний бібліографічний репертуар», заклала фундамент міжнародної бібліографічної співпраці.

Наприкінці XX і на початку XXI  ст. декілька проектів міжнародного бібліографічного співробітництва здійснюють Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO), створена у 1945–1946 рр., і Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ, скорочено ІФЛА (англ. International Federation of Library Associations and Institutions, IFLA), заснована 1927 р.

Розроблений ЮНЕСКО в 1967 р. проект світової системи наукової інформації дістав назву Всесвітньої системи наукової і технічної інформації (Universal System for Information scince and technology, UNISIST), яка спрямована на впорядкування інформації в галузі точних і природничо-технічних наук. Основний принцип UNISIST полягає в децентралізації інформаційних служб за умови їх координації і кооперації.

У 1970-х роках після декількох дискусій про важливість міжнародного поширення бібліографічних даних ІФЛА розробила концепцію програми Універсального бібліографічного обліку (Universal Bibliographic Control, UBC), яка досі зберігає своє значення як фундаментальної і такої, що визначає усі напрями розвитку національної бібліографії і міжнародної бібліографічної співпраці. Першим кроком в цьому напрямі стало створення і затвердження на початку 70-х років Міжнародного стандартного бібліографічного опису (International Standard Bibliographical Description, ISBD), на основі якого в наступні роки в більшості країн світу були підготовлені національні стандарти бібліографічного опису на різні види документів.

Розроблений у кінці 60-х років Бібліотекою Конгресу США формат MARC (англ. Machine Readable Cataloging, «машиночитана каталогізація») дозволив представляти бібліографічну інформацію в машиночитаній формі і став згодом основою створення національних форматів, в результаті подальшого вдосконалення яких з’явився міжнародний комунікативний формат UNIMARC (Universal Machine Readable Cataloging). У 1987 р. програма UBC була модернізована і стала називатися Універсальний бібліографічний облік і міжнародний MAРК (англ. Universal bibliographic control and International MARС, UBCIM). У 90-ті рр. ХХ ст. ІФЛА розпочала дослідження функціональних вимог до бібліографічних записів (Functional Requirements for Bibliographic Records, FRBR). Це рекомендації, розроблені для реструктуризації баз даних каталогів. Така реструктуризація має на меті відображення концептуальної структури інформаційних ресурсів у бібліографічних базах даних. На даний час ІФЛА підтримує концепцію Універсального бібліографічного контролю (УБК), відповідає за підтримку і поширення Заяви про міжнародні принципи каталогізації, опублікованої у 2009 р., як основи для обміну бібліографічними даними; несе відповідальність за створення, збереження і поширення бібліографічних стандартів і керівних принципів, які сприяють обміну бібліографічними і авторитетними даними (наприклад, ISBD, FRBR).

Национальная библиография в электронную эру: руководство и новые направления развития; 

Професійна заява ІФЛА про Універсальний бібліографічний контроль; 

Грузинова Л. Б. Библиография. Раздел 2. Иностранная библиография : учеб. для вузов / Л. Б. Грузинова. – М. : МГУП. – 2003. – 26  с.